Advertise on podcast: Радіо Перше

Гостем «Радіо Перше» став Євген Тараненко — капітан морської піхоти, оборонець Маріуполя, ветеран. 24 лютого 2022 року Євген зустрів у Маріуполі, де разом із побратимами брав участь в обороні міста. Після виходу з оточення він потрапив у російський полон, у якому провів близько двох із половиною років. В ефірі говорили про Маріуполь та його оборону, бойовий шлях Євгена та рідний Крим, полон і повернення додому. Окремо — про досвід після звільнення, підтримку тих, хто досі перебуває в полоні, та важливість нагадувати про них суспільству. Після повернення Євген почав регулярно долучатися до акцій на підтримку військовополонених, працює над книгою, подорожує та займається спортом.

Гостею «Радіо Перше» стала Еліна Мединіна — майор медичної служби Державної прикордонної служби України, військова лікарка та захисниця Маріуполя. Говорили про Маріуполь, який для Еліни є рідним містом, його оборону, роботу військових медиків та про життєвий шлях медикині. До повномасштабного вторгнення Еліна очолювала медичну службу Донецького прикордонного загону, а під час оборони Маріуполя надавала допомогу пораненим військовослужбовцям і цивільним. Після виходу з «Азовсталі» вона потрапила в полон і була звільнена восени 2022 року. Згадували про повернення до служби, медицину, турботу та про речі, які дарують відчуття дому.

У ефірі програми «Інший погляд» на Радіо ПЕРШЕ побувала Анна Горкун, керівниця абілітаційного центру НАВ у Львові. У розмові розкрили напрямки роботи НАВ, який створює комплексні можливості для ветеранів, ветеранок та їхніх родин — від фізичного й психологічного відновлення до соціальної адаптації, навчання та активного дозвілля. Серед них: Школа абілітації, ретрити для ветеранок, дитячі табори, можливість перебування у хабі разом із родиною, музична кімната, адаптивний спорт, волонтерські ініціативи та участь ветеранів у міжнародних конференціях. , адже НАВ — це простір, що об’єднує абілітацію, освіту, творчість, спорт, родинну підтримку та нові можливості для ветеранів/ок і їхніх близьких.

Ін'єкційна корекція губ. Чи варто боятися розчинення і як це відбувається? Поділилась Анастасія Куценко by https://radiopershe.com

Гостя програми «Інший погляд» — Людмила Калабуха, письменниця, авторка трьох бестселерів, бізнес-тренерка з продажів і переговорів, краща бізнес-тренерка України, експертка державної програми «Дія.Бізнес», блогерка та мандрівниця. Цього разу говоримо про Гренландію — країну, звідки Людмила Калабуха щойно повернулася. Чому в Гренландії жінка могла запропонувати свого чоловіка іншій жінці? Чому собаки тут — не просто домашні улюбленці, а транспорт і «живі консерви»? Згадуємо про Дональда Трампа та як у Гренландії ставляться до вживання алкоголю (спойлер — п'ють всі та багато!). Цей ефір стане для вас віртуальною мандрівкою за Полярне коло!

Гостями програми «Інший погляд» стали Михайло Сосновський, керівник Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії, та Наталія Мендюк, музикознавиця. Говорили про концерт, який 27 вересня відкрив масштабний проєкт «Mahler. Шлях», а також про задум музичної подорожі, у межах якої Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії упродовж наступних сезонів виконає всі симфонії Густава Малера. Під час ефіру також згадали про те, чому музика Малера залишається актуальною понад століття, яким є історичний зв’язок композитора зі Львовом та що означає для оркестру пройти весь симфонічний шлях Малера напередодні свого 125-річчя.

У програмі «Інший погляд» говорили про жнива на Львівщині — один із найважливіших періодів для аграріїв та сільських громад. Про цьогорічну жнивну кампанію, її особливості, результати та виклики для аграріїв розповіла Людмила Гончаренко, директорка Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації.

У програмі «Інший погляд» говорили про Lviv Bandur Fest 2026 — фестиваль, присвячений бандурі в усьому розмаїтті її звучання: від традиційного виконання до авторської, експериментальної та сучасної музики. Про подію розповіли його засновниця та артдиректорка Анастасія Войтюк і бандуристка, учасниця гурту «Крокіс» Христина Бандура. Lviv Bandur Fest 2026 триватиме два дні. У програмі — концерти, панельні дискусії та лекції, зустрічі з відомими музикантами, майстер-класи для дітей і виступи молодих виконавців. Більше про програму, учасників та особливості Lviv Bandur Fest 2026 — у записі ефіру програми «Інший погляд».

Вечір понеділка: АНДРІЙ ЗАКАЛЮК, педагог, мандрівник, директор Департаменту освіти та культури ЛМР

Сьогодні вирушимо за океан — шукати там українське слово «баняк». Звучить несподівано? А в канадському українському середовищі слово banyak справді відоме. До Канади його привезли українські емігранти. І спочатку воно означало те, що означає для нас: великий металевий казан або посудину. Але мова не стоїть на місці. У канадському вжитку слово почало отримувати нові, жартівливі значення. «Баняком» могли назвати старий автомобіль або навіть порожню голову. тобто слово виїхало з України — але не застигло там, де його залишили. Нова мовна спільнота взяла його собі й почала використовувати у власних контекстах. Так часто працюють мови діаспор. Вони зберігають слова, які в Україні можуть змінюватися, забуватися або набувати іншого значення. Але водночас ці слова теж змінюються під впливом нового середовища. Виходить справжня мовна подорож. Українське слово перетнуло океан, оселилося в іншій країні — і трохи змінилося. Тож якщо почуєте в Канаді «banyak», не поспішайте шукати перекладач. Можливо, ви щойно почули українське слово. Щоправда, краще уточнити, що саме співрозмовник мав на увазі. Бо з мовою, як і з баняком, ніколи не знаєш, що там усередині.

Поговоримо про українське слово, якому в інших мовах переклад просто не знадобився. Це — гопак. Англійською — hopak. Французькою — hopak. І в багатьох інших мовах назва українського танцю зберігається майже без змін. І це дуже промовисто. Бо коли в іншій культурі з’являється явище, для якого немає точного місцевого відповідника, мова часто просто запозичує його назву. Так відбувається з назвами страв, музичних інструментів, танців, традицій. Слово приходить разом із самим явищем. І «гопак» — саме такий випадок. До речі, назва пов’язана з вигуком «гоп», який супроводжував танець. А сам танець давно вийшов за межі України. Тому hopak в іншій мові — це не просто «танець». Це конкретний танець із конкретною культурною історією – саме про Україну. І мені подобається ця мовна ситуація. Нам навіть не потрібно перекладати слово «гопак». Бо у такому випадку найкращий переклад — це залишити назву такою, якою її створила культура, додам,- наша культура. А тим часом українське слово просто переходить кордон. І продовжує розповідати про нас і наш танець, воно ніби танцює по всьому світу.

Буде трохи мовного хуліганства. Поговоримо про слова, які можуть вас здивувати. Ми вже кілька випусків говоримо про «Словотвір» — онлайн-спільноту, де користувачі пропонують українські відповідники до іншомовних слів. І ось тут знову нагадаю: «Словотвір» — не академічний словник. Це майданчик для пошуку, голосування, експериментів. Тому поруч із цілком природними словами там трапляються дуже сміливі пропозиції. Наприклад, гортайчик. Здогадалися, що це? Український відповідник до слова… «скрол» або дії гортання стрічки. А ще є панський кут. Це пропозиція для слова «лоунж». Ну і моє улюблене — сковородинство. Ні, це не коли ви третій день поспіль миєте сковорідку. Так хтось із учасників спільноти запропонував називати… кулінАрію. А є ще «кровосись». Звучить так, ніби це персонаж українського фентезі. А насправді це жартівлива пропозиція замість слова «вампір». Звісно, що не всі ці слова потрібно терміново вводити у свій словник. І навіть не всі з них варто серйозно сприймати. Але вони показують, наскільки винахідливою може бути мова — особливо коли люди починають гратися зі словами. І ви теж так можете! Тому «Словотвір» цікавий не лише як список готових відповідників. Це ще й своєрідна лабораторія українського словотворення. А лабораторії, погодьтеся, потрібні не тільки геніальні відкриття. Іноді потрібні й експерименти, які закінчуються словами «Не повторювати вдома».

Поговоримо про слова, для яких український відповідник може бути не просто українським, а ще й дуже влучним. Знову звернімося до «Словотвору» — онлайн-спільноти, де користувачі пропонують українські відповідники до іншомовних слів. І нагадую: це не академічний словник, тому кожну пропозицію варто сприймати критично. А тепер — кілька справді цікавих пар слів. Кавер — переспів. Якщо співак виконує власну версію вже відомої пісні, слово «переспів» дуже добре передає суть. Портфоліо — доробок. Теж влучно, якщо йдеться про сукупність того, що людина створила або напрацювала. Контракт — договір або угода. Тут українські слова настільки звичні, що навряд чи ми взагалі потребуємо іншомовного варіанта в кожній ситуації. А ще в списку є резилієнтність — стійкість, сенситивність — чутливість, юзер — користувач, паркінг — стоянка. Але є одна важлива деталь. Не кожна пара слів означає стовідсоткову тотожність. Іноді іншомовне слово має спеціальне значення, якого не охоплює звичайний український відповідник. Тому мовна грамотність — це не механічна заміна одного слова іншим. Це вміння відчути контекст і вибрати те слово, яке найточніше передає думку. І якщо таким словом виявиться українське — чудово.

Сьогодні згадаємо українські слова, які можуть стати альтернативою звичним запозиченням. Нагадаю про «Словотвір». Це онлайн-спільнота, де користувачі шукають та пропонують українські відповідники до іншомовних слів. Але їхні пропозиції не є автоматично мовною нормою. Тепер до самих слів. Шопінґ — це закупи. «Закупи» — слово для української не нове. Ми можемо піти по закупи, зробити закупи, повернутися із закупів. Або карта — мапа. «Мапа» — цілком нормативне українське слово. Тому тут немає історії про «правильну» і «неправильну» назву. Є два слова, які можна вибирати відповідно до контексту. Ще один приклад — фотографія і світлина. Світлина — чудове українське слово. Але фотографія від цього не стає помилкою. А лінк — це посилання. Ось це вже майже щоденна мовна практика: надіслати посилання, додати посилання, перейти за посиланням. І ще одна пара: бізнесмен — підприємець. Тут українське слово не просто існує — воно давно й активно вживається. Тому я б не ставила завдання позбутися всіх іншомовних слів. Краще так: знати, що в українській уже є. Бо іноді ми шукаємо модний іншомовний термін, а поруч стоїть наше добре знайоме слово. Просто ми про нього забули.

Лінія втечі: ВАСИЛЬ КОСІВ, ректор Львівської національної академії мистецтв, доктор мистецтвознавства